Зловредний хлопчисько, або Cекрети виховання чужих дітей

#ОПОВІДАННЯ#

Катя увійшла до квартири, поставила на тумбу у передпокої важкі сумки з продуктами та з насолодою зняла туфлі. Дуже хотілося переодягнутися в зручний домашній одяг і нарешті сісти з чашкою гарячого чаю.

Але тут її очікування розсипалися вщент. Їй назустріч вискочив Марсик, лизнув у руку і кинувся до вхідних дверей, нетерпляче повискуючи. Все зрозуміло! Собака знову не вигуляна.

Марсик був молодим спаніелем, рухливим та енергійним, його виводити надвір треба було не менше трьох разів на день. Купили собаку Насті до дня народження півтора роки тому. Дочка дуже хотіла собаку і присягалась, що гулятиме з нею сама. А що зрештою? Вранці Настя ще спить, а собака вже на вулицю проситься. Катя, звичайно, виводить хвилин на 15. Ну і ввечері, перед сном, годині об одинадцятій, теж гуляє Катя. Не пошлеш же дитину одинадцяти років по темряві двором вештатися. На Настю покладено обов'язок гуляти з Марсиком після школи, годині о другій-третій. Але найчастіше Катя приходить додому о шостій, а собака ще не вигуляна.

— Настю! — гукнула вона в глиб квартири. — Ти знову Марсика не виводила?

З кімнати висунулось засмучене личко доньки:

— Привіт, мамо... — Настя виглядала так, ніби зараз заплаче.

— Що трапилося? — стурбувалася Катя.

— Та Ванько цей, Чубенко! — крикнула Настя. — Дістав він мене! Мало того, що дражниться, за волосся смикає, а сьогодні ще двійку з твору отримала через нього!..

Далі — тут: «Як ви виховуєте дітей удома, так вони і поводяться в школі!» — каже вчителька