Залишилася бездітною через безплідного чоловіка, а він пішов до жінки з дитиною

 

#СИТУАЦІЯ#

— Майже двадцять років у шлюбі прожили! — розповідає сорокатрирічна Валентина. — Дітей немає. У чоловіка із цим проблеми, він про них мене чесно попередив ще на початку стосунків. Ну, ми тоді були закохані одне в одного без пам'яті, звичайно. Втрачати його мені не хотілося нізащо. Тому переконала себе, що і без дітей буду щасливою. Адже з дітьми стільки проблем, якщо подумати! Маленькі пустують, хворіють, не слухаються, великі — іще гірше. А грошей скільки на них треба в наш час, ооо! Планета перенаселена, знову ж таки, гори сміття і ось це все…

З чоловіком Григорієм Валентина прожила всі роки шлюбу душа в душу: жодного разу не посварилися. Усі дрібні проблеми вирішували разом, навіть голосу один на одного не підвищували. А великих сварок у них і не було. Григорій був чудовим чоловіком: дбайливим, уважним, щедрим. Зустрічав, проводжав, не давав піднімати важке. Якщо Валентина йшла чи їхала кудись одна, обов'язково дзвонив та цікавився, як дісталася. Дарував квіти просто так, влаштовував сюрпризи та вечері при свічках не лише у перші роки шлюбу, а й уже у зрілості. При цьому працював, забезпечував сім'ю, про жінчину зарплату ніколи не питав, хоча Валентина також вкладала гроші у сім'ю.

Золото, загалом, а не чоловік.

Як годиться, за роки шлюбу обзавелися власністю. Квартиру купили — двокімнатну, в іпотеку. Розплатилися досить легко, без надриву — обоє працювали, планомірно робили кар'єри, у декреті ніхто не сидів. Купили машину, гараж, Валентина отримала у спадок дачу — добротний будинок у добре обжитому селищі. Григорій кілька років там усе впорядковував, їздили туди відпочивати, запрошували друзів на шашлики та рибалку, в першу хвилю ковіду просто жили там півроку з великим задоволенням.

З батьками один одного поріднилися практично, всі їхні проблеми вирішували спільно. Зі свекрухою, чесно кажучи, Валентина порозумілася не відразу — молоді сказали їй, що дітей не буде, бо вони не хочуть. Про справжні причини промовчали.

Свекруха, зрозуміло, звинуватила у всьому невістку і намагалася капати синові на мізки — мовляв, це тебе дружина зі шляху збиває, навіщо тобі така потрібна — егоїстка, народжувати не хоче, чи бачите. До Валентини доходили відлуння цих розмов, і вони її не тішили.

Але потім одружився молодший син свекрухи, і пара якось швидко, одного за одним, народила трьох дітей. Виявилося, що онуки — це не лише радість і «мі-мі-мі», а й купа турбот. Прийди, посидь, подарунки купи до свята, терміново забери із садка з температурою, сходи на святковий ранок, відведи в басейн.

Але коли у свекра раптом стався інфаркт, у лікарню бігали і з лікарями домовлялися Григорій із Валентиною. Молодший брат із дружиною допомогти не відмовлялися, але коли їм? У них же діти! Це у старшого сина з дружиною, у бездітних, часу вагон і грошей кури не клюють. Тож молодший син лише дзвонив і питав, як там у батька справи.

Почасти через це останніми роками свекруха Валентину оцінила нарешті, повинилася перед нею за минулі непорозуміння, і жити стали душа в душу. Валентинини ж батьки одразу зятя вподобали. Відносини у Григорія з ними були просто ідеальними.

Загалом, у них склалася справжня дружна велика родина — і діти є десь там, у молодшого брата, які зовсім не втомлюють, яким можна дарувати подарунки, і за яких не несеш відповідальність — там і батьки є, і бабуся з дідусем — краса! А після галасливого гармидеру сімейного застілля можна повернутися в свою тиху квартирку, де спокій, чистота і порядок.

— Кілька років тому ми дізналися новину — невістка, дружина молодшого брата, чекає на четвертого малюка, — розповідає Валентина. — Я, звичайно, вголос нічого говорити не стала, але в голові покрутила пальцем біля скроні — божевілля якесь, та й годі!

Житла немає, грошей мало, старші діти ще до пуття не доведені, свекри, які увесь час допомагали їм везти цей віз, не молодшають... Ну куди вони їх плодять?

А тут Григорій раптом приголомшив — а може, каже, і ми народимо дитину, ну хоча б одну? Від донора! Раніше ми обговорювали з ним і усиновлення, і ЕКЗ від донора... І вирішили, що це не для нас. А тепер він раптом дозрів! Говорю, Гришо, ти нормальний взагалі? Для чого це треба? І вік у нас уже не юний, це ризик народжувати під сорок. До того ж всі ці репродуктивні маніпуляції теж для організму даремно не проходять. Та й народжувати дитину невідомо від кого — безглуздо якось, я і раніше так вважала, і тепер...

Чоловік начебто змирився, але став якимось задумливим та сумним. Працювати став абияк, тільки щоб не вигнали, на дачу їхати відмовився. Раніше був легкий на підйом, а тепер його скрізь треба було тягнути на налигачі.

— А півроку тому заявив — розлучаємось! — Розповідає Валентина. — Зустрів жінку з дитиною чотирьох років і покохав її, мовляв. Причому розповідає не про жінку, а про дитину — який він класний хлопчина, розумний, кмітливий, живий…

І все налагоджене життя полетіло шкереберть. Григорій подав на розлучення і на поділ майна, посварилися через дачу — так, вона дісталася у спадок Валентині, але Григорій за ці роки вклав у неї ще дві її вартості. Свекруха, яка останні роки співала Валентині дифірамби, раптом знову стала ворогом, радіючи, що син тепер одружується з «нормальною» жінкою і нарешті народить онуків. Сам майже вже колишній чоловік збирав у квартирі речі і прискіпливо згадував, де і ким вони були куплені, і за яких обставин…

Розлучення, звичайно, — це іще те випробування…

Але Валентина всерйоз ображена на колишнього чоловіка не через поділ чашок і простирадл, а за ту дитину... Вона прожила з ним, безплідним, все життя і дітей не народила, хоч без проблем могла б. А тепер він повернувся і пішов до жінки з дитиною, яка називатиме його «татком». А Валентині тепер залишатись одинокою — хіба це справедливо?

Як вважаєте, Григорій у цій ситуації справді зрадник? Він не повинен був кидати Валентину, адже вона його не кинула в юності через його проблеми із здоров’ям?

Або нічого поганого Григорій не зробив, адже він нікого не обдурив. Жити без дітей — був вибір самої Валентини у тому числі. Вона знала, на що йшла. Ображатися нема на кого…

Як вам ситуація? Що думаєте?

Читайте ще історії з життя:

Мама мені пророкувала проблеми з чоловіком, а тепер все збувається, тільки не в мене, а в неї!

Я не збираюся замінювати батька твоєму синові! — заявив Вірі Борис

«Ну чому вся увага та ресурси — тільки твоїй дочці?» — злиться чоловік