Мама мені пророкувала проблеми з чоловіком, а тепер все збувається, тільки не в мене, а в неї!

#Ситуація#

 — …І ось о пів на третю ночі — телефонний дзвінок! — розповідає тридцятирічна Олена. — Мама дзвонить, плаче: вона у лікарні сидить — у батька інсульт! У повній розгубленості, не знає, що робити. Просить, щоб Сергій якось підключився, приїхав, зустрівся з лікарем, домовився, щоб лікували як слід…

Батькові Оленї п'ятдесят один рік, чоловікові Сергію — сорок вісім. У шлюбі Олена з Сергієм десять років, у них двоє дітей, зараз чекають третього. Із самого початку свого сімейного життя Олена не спілкувалася зі своїм батьком — той так і не зміг прийняти Олениного чоловіка, який майже ровесник своєму тестю.

— Перед моїм весіллям у нас з мамою була досить важка розмова! — згадує Олена. — Багато вона мені виказала всього поганого, і про мене, і про Сергія. Мовляв, це ненормально, що його в такому віці тягне на молодих жінок (Сергієві було 38, коли пара одружилась). Згадаєш, каже, мої слова: у п'ятдесят років розіб'є його інсульт прямо на якійсь молодій профурсетці, а ти будеш з-під нього горщики виносити! Так і сказала, слово в слово!.. Це просто неймовірно, але тепер все збувається рівно навпаки! Те, що й пророкувала мати, але тільки не в мене, а в неї! Лікар Сергієві сказав, що на момент інсульту батько був із якоюсь дівчиною, вона й викликала швидку. Матері вже з лікарні зателефонували лікарі.

…На весілля Олени її батьки демонстративно не прийшли — ні мати, ні батько. Батько взагалі обірвав із дочкою всяке спілкування, хоча до цього любив дочку і балував.

— Мене всі називали татовою донькою в дитинстві та юності! — розповідає Олена. — Зазвичай дівчатка більше до матері тягнуться, а в нас було навпаки. Батько багато зі мною займався, навчав, допомагав. Коли траплялися якісь неприємності у дитинстві, говорив: вирішимо самі, матері не скажем! І я була йому вдячна, тому що мама — людина нестримана, завжди любила робити з мухи слона. Чуть що — починала кричати. А тато спокійно все розрулював...

Тато ніколи не підвищував на дочку голосу, на відміну матері. За винятком лише одного випадку — коли він дізнався, що Оленка зустрічається практично з його ровесником. Олена просто не впізнавала свого завжди спокійного та витриманого батька — він не вибирав виразів, кричав і лаявся. «Ні за що!» — заявив тоді.

Проте весілля все одно відбулося.

Після весілля минуло вже багато років, народилися онуки, але батько так і не змінив гніву на милість. Онуки пройшли повз нього. Та й повз Оленчину матір теж. Вона час від часу телефонує дочці, дізнається новини, дивиться, мабуть, фотографії у соцмережах. Але бажання прийти в гості, познайомитись та поспілкуватися з онуками — не виявляє. Коли Олена сказала мамі про третю вагітність, вона відреагувала у своєму стилі: «Сподіваюся, зробиш аборт? Ні? Ну і дурепа! Давай, народжуй від п'ятдесятирічного діда! Тільки дивись, ростити сама будеш, до нас по допомогу не приходь!»

— Я взагалі не розумію, чим їм Сергій не догодив, ну, крім віку, звісно! — зітхає Олена. — Він розумний, у нього три вищі освіти, він єнергійна, цікава людина, чудовий чоловік і батько. Діти від нього народилися чудові, розумні та здібні. Але й вони теж, виходить, бабусі з дідом не потрібні... Найбільше батьки чомусь бояться, що я до них по допомогу прийду. Хоча не приходила за ці роки жодного разу.

Це тим більше дивно, бо Олена у батьків — єдина дочка, іншої вже не буде. І онуки є і будуть лише від неї. Допомоги Олені від батьків ніякої не треба, просто хочеться спілкування, доброти, великої родини. Але це, на жаль, неможливе.

— Іноді мені здається, що вони нам заздрять, чи що, — зітхає Олена.

Сергій — бізнесмен, заробляє добре, грошей у сім'ї мають достатньо. Живуть у великій квартирі, збудували будинок, мають змогу подорожувати, ні в чому собі не відмовляють. Але й батьки Олени не бідні люди — працюють, заробляють. Принаймні так було досі. Зараз, після інсульту батька, невідомо, що буде. Якісь гроші будуть потрібні на реабілітацію, та й заробляти тепер батько навряд чи зможе. Лікарі вже зараз кажуть, що ситуація досить серйозна, хоча поки що прогнозів ніяких не роблять.

— Сергій одразу поїхав до лікарні до батька, зустрівся з лікарями, поговорив із персоналом, усе влаштував і налагодив, щоб до батька поставилися з належною увагою, — розповідає Олена. — Межсестрам на кави з цукерками заніс… Лікар дав йому свій телефон, тепер дзвонимо щодня, дізнаємось, як справи…

А от якби було навпаки, і в лікарні опинився зять, батько б і пальцем не ворухнув, впевнена Олена.

— Торік чоловік зліг із серцевим нападом до лікарні, то вони аж ніби зраділи навіть! — зітхає Олена. — Мовляв, ось, ми тобі говорили, попереджали про це! Будеш, будеш з-під нього горщики виносити! Але Сергій якось швидко видужав, зараз все гаразд…

Батьки люблять дочку і просто переживають за її долю?

Чи ні про яку любов тут і не йдеться?

Як поводитися з такими батьками? Що скажете?

Читайте ще історії з життя:

Я не збираюся замінювати батька твоєму синові! — заявив Вірі Борис

«Ну чому вся увага та ресурси — тільки твоїй дочці?» — злиться чоловік

Мамі вже самій допомога потрібна, а невістка їй пхає півторарічну правнучку! — скаржиться Наталія Дмитрівна