«Ображатися на нову дружину колишнього чоловіка тобі нема за що!» — каже Аліні сестра

 

— …А я вважаю, Аліно, що з вашого боку це нахабство, — говорила Аліні жінка по телефону. — Двадцять п’ять тисяч на місяць на дитину? Ви серйозно? Дитині шість років, що він там у вас, виключно в ресторанах харчується і на вертольоті в садок літає?

Аліна спочатку навіть не зрозуміла, хто це. Вона взагалі рідко брала незнайомі номери, але тут чекала на дзвінок і схопила слухавку. Голос впевнений, холодний, трохи гордовитий. І лише за кілька секунд до неї дійшло: та це ж нова дама серця її колишнього чоловіка, Поліна. Свекруха деякий час тому казала, що ніби він одружитися зібрався.

— Вибачте, а ви взагалі хто така, щоб рахувати мої гроші? — запитала Аліна.

— Я жінка, яка тепер живе з вашим колишнім чоловіком, Георгієм. Ми заяву подали, тож, вважайте, дружина. І знаєте, мені здається, що ви просто користуєтесь його добротою.

Аліна засміялася — від розгубленості, абсурдності ситуації, від здивування, що ця майбутня дружина Георгія вже диктує свої правила.

— Поліно, це не ваша справа зовсім. Це допомога батька своєму синові.

— Гарна допомога! — хмикнула співбесідниця. — А вам не спадало на думку, що не тільки батько повинен утримувати дитину, а й мати, однаково? Я вважаю, що аліменти від батька у розмірі десяти тисяч гривень — це цілком достатньо і навіть розкішно. Враховуючи, що стільки ж докладете і ви, дитині має вистачити з головою. І на харчування, і на одяг, і навіть на поїздки до садка на таксі.

Аліна так здивувалася цьому дзвінку, що дар мови втратила. Вислухала все це марення і сказала, що двадцять п’ять тисяч — це не багато, оскільки за законом потрібно платити двадцять п'ять відсотків від зарплати, це раз. А по-друге, це взагалі не Полінина справа.

— І не дзвоніть мені більше. Мені нема про що з вами розмовляти! — сказала Аліна в трубку. І, не чекаючи на відповідь, заблокувала номер.

Після цієї розмови вона довго не могла прийти до тями. Аж руки тремтіли.

«Ну нічого собі! І не соромно цій мадам! Куди вона лізе? Я ж ніколи нічого не просила, на аліменти офіційно не подавала. Георгій сам давав. Сам дзвонив, приїжджав, забирав сина до зоопарку, на ковзанку. Гарним батьком був... поки не з'явилася ця дама».

З колишнім чоловіком Аліна розлучилася через несхожість темпераментів чотири роки тому, синові тоді було два. Георгій виявився дуже темпераментним в інтимному плані чоловіком, Аліна до нього підлаштовувалась до народження дитини хоч якось, а коли з'явився син, витримувати таке активне інтимне життя не змогла і не захотіла.

Розлучилися досить спокійно, по-людськи. Колишній чоловік добре заробляв, не розмінювався на дрібниці, дитині допомагав відмінно. Зарплата в нього близько ста тисяч, двадцять п’ять він давав на дитину, іноді й більше виходило — наприклад, відправляв відпочивати їх на море. При цьому сам регулярно дзвонив, час від часу приїжджав, зустрічався із сином.

Відразу після розлучення колишній чоловік, за словами спільних знайомих, вдарився в загул, активно зустрічався з жінками, але постійної подруги він довго не мав. Тепер уже понад півроку він зустрічається з Поліною. При цій Поліні зустрічі із сином якось поступово зійшли нанівець. Дитина чекає, тато все обіцяє, але ніяк не виходить: то одне, то інше.

А тепер ось ця Поліна зателефонувала Аліні сама, незрозуміло лише, де взяла номер. Виявляється, вона незадоволена, що багато грошей її майбутній чоловік віддає дитині. Ну-ну…

Але незабаром і сам Георгій зателефонував.

— Аліно, привіт. Слухай, я подумав… Ти, мабуть, не проти, якщо трохи перегляну суму аліментів? Ну двадцять п’ять тисяч на шестирічну дитину — це справді забагато. Десяти цілком вистачить, я теж не зобов'язаний все життя утримувати вас двох.

— Що? — голос Аліни аж зірвався. — Ти зараз серйозно?!

— Абсолютно. І давай без образ. Я одружуюся, у нас свої плани, витрати, іпотека.

— А син тут при чому? — спитала вона.

— Аліно, не починай. Дитині шість років, їй не потрібні такі гроші.

— Ти ж сам хотів давати. Сам казав: «Для сина не шкода». Що змінилося, Георгію?

— Життя міняється, Алінко. Все змінюється. І не роби з мене монстра.

Він говорив буквально словами Поліни. Аліна відчула, ніби її вдарили. А останні його слова взагалі вивели Аліну із себе:

— До того ж, люба, не забувай, що в нашого сина є не лише батько, а й мати. Я дам десять тисяч, ти — десять, і досить йому за очі. Ти не вважаеш?

— Он воно що! — процідила Аліна. — Десь я вже це чула! То може і все інше поділимо пополам? Будеш його на гуртки водити, втішати, коли він плакатиме, займатись з ним читанням, готувати йому, гуляти з ним, а ще братимеш лікарняний, коли він хворітиме! Щоб було по справедливості! — вигукнула вона і жбурнула слухавку.

На початку місяця справді прийшли «нові» аліменти від Георгія — десять тисяч гривень. Аліна довго сиділа на кухні, дивлячись на екран телефону. Поруч за столом син будував вежу із конструктора. Він спитав:

— Мамо, а тато приїде у вихідні?

— Не знаю, сонечко. Він зайнятий.

— Знову? Він тепер увесь час зайнятий. Раніше приїжджав, ми з ним гуляти ходили. Мам, а коли він приїде, га?

Аліна погладила сина по голові і відвернулася, щоб він не бачив, як очі наповнились сльозами. Вона взяла телефон, знайшла номер колишнього чоловіка. «Я подам на аліменти офіційно!» — написала вона в месенджері. За кілька хвилин прийшла відповідь: «Хочеш судитися — давай. Побачимо, що в тебе вийде. Не ображайся потім».

— Все через цю його кікімору! — скаржилася Поліна ввечері по телефону сестрі. — Наче зачарувала вона його. Говорить її словами... Ти розумієш, раніше він нормальний був. Завжди цікавився сином, питав, чи не треба чого. Сам пропонував купити йому щось, зробити, поїхати. Приїжджав, спілкувався. А тепер — ну просто інша людина…

— Аліно, ну до чого тут вона? — зітхнула сестра. — Це колишній твій, вибач, козел. Рішення все одно ухвалює він. Мало що вона йому каже... Не треба робити з нього жертву злої баби. Усі претензії до нього мають бути. Розбирайся з ним.

— Але ж поки її не було, все було чудово! — майже закричала Аліна. — Він тепер з її голосу співає. Вона зараз для колишнього — нічна зозуля, ось він і танцює під її дудку. Без неї він був зовсім інший.

— Просто тепер у нього нове життя. А нова його дружина тобі зовсім нічого не винна. Ображатися на неї нема за що…

А ви згодні з тим, що нова дружина зовсім не винна перед Аліною, і ображатися на неї нема за що?

Що скажете?

Читайте ще історії з життя:

Підготувалась до розлучення, але в чоловіка почалася «чорна смуга», і він благає не кидати його

 Лицемірка (оповідання)

 Я зустріла своє велике кохання через 20 років. Він все ще вірив у свою чарівність...