Підготувалася до розлучення, але у чоловіка почалась чорна смуга, і він благає не кидати його
— Ну звичайно, тепер він без тебе й життя не мислить, а як же! — каже подруга Маргариті. — Мати хвора, сам у гіпсі, роботу втратив, грошей немає! Навіть коханка, і та хвостом махнула і зникла. І тепер він зрозумів цінність сім'ї, благає не кидати! Згадав про «і в горі, і в радості...» Не знаю, Рито, я б на твоєму місці повернулася і пішла, думала б про себе перш за все. Так, від хворого б пішла, та й що? Він би в такій ситуації ще рік тому не озирнувся б ні на тебе, ні на дитину!
У Маргарити п'ятирічний син і, мабуть, не самий кращий шлюб. Живуть разом із чоловіком уже десять років — і як у казці: що далі, то страшніше.
Починалося, мабуть, як у всіх, красиво та романтично. Кохання, весілля, голуби в небо, безгрошів'я і труднощі перших років, які сприймалися з оптимізмом і вірою в краще, потім придбання маленької, але своєї квартири, довгоочікувана вагітність.
Очевидно, їхні почуття не витримали випробування декретом. У чоловіка на роботі справи різко пішли вгору, і він раптом відчув себе господарем становища, зрозумівши, що Рита нікуди не дінеться. Огидно критикував дружину за набрані під час вагітності кілограми і зайву, як він вважав, захопленість дитиною, висміював прилюдно, що далі, тим образливіше дорікав грошима, які він, годувальник, один приносить додому. Вважав себе трудягою, а Риту — мало не ледащом, адже вона «сидить» дома...
Довгі роки Рита відчайдушно «боролася за сім'ю», намагалася бути мудрою жінкою, дивитися на все очима чоловіка, працювала над собою: готувала смачніше, прибирала чистіше, відчайдушно намагалася схуднути, вести з чоловіком «розумні» розмови — про книги, фільми та новини, а не про вічні «мамські» проблеми.
Втім, невдовзі навіть Маргариті стало зрозуміло, що все це не дає нічого. Насильно милий не будеш, хоч ти вивернись навиворіт.
Апофеозом всього стала зрада чоловіка, що відкрилася. Рита достовірно дізналася, що коханий чоловік не у відрядження їздить двічі на місяць, а мешкає на сусідній вулиці у прекрасної феї.
Ридаючи вночі, Рита, яка щойно дізналася новину, зателефонувала подрузі. Та приїхала з коньяком, поговорила, заспокоїла і ...переконала Риту не поспішати з радикальними вчинками. Змиритись з тим, що розлучення неминуче, але розлучатися треба з розумом.
— Піти в нікуди з рюкзачком і дитиною на руках — це, звичайно, красиво, але безглуздо! — сказала подруга. — Перш ніж розлучатися — треба забезпечити тили! Все ретельно продумати, підготувати, і тоді вже підти від чоловіка, забравши сина.
Після цієї розмови Рита задумалась і останні півтора роки займалася тим, що готувала собі ґрунт для розлучення, і, здається, цілком добре підготувалась.
По-перше, не поспішаючи підібрала собі гарну роботу зі зручним графіком та гідною оплатою, а ще знайшла надійну няню дитині.
По-друге, почала збирати гроші, переважно, звичайно, зароблені чоловіком. Чоловік, задоволений тим, що Рита більше не виносить мозок допитами на тему «де був?», якось розслабився, і обдурити його виявилося не так і важко. Де проханнями, де обманом, де просто у п'яного з кишені забрати м'яті купюри — він їх все одно не рахував у такому стані.
Може, хтось скаже, що це негарно? Може й так. А жінці зраджувати гарно? А ображати? Ото ж! Подруга має рацію — піти в нікуди з гордо піднятою головою набагато красивіше. Тільки от виживати потім із дитиною проблематично.
По-третє, Маргарита відучилася в автошколі і здала на права, а потім зажадала від чоловіка автомобіль. І отримала! Кошти в нього були, та ще й наполягла, щоб на себе оформити машину.
Ну і так по дрібниці — купила собі і дитині одяг та взуття з запасом, новий телефон, новий ноутбук...
Цієї весни настала вже «година Ікс» — Рита відчула, що стоїть на ногах, і цілком може жити сама із дитиною.
Але тут у чоловіка почалася у житті, мабуть, чорна смуга. Спочатку серйозно захворіла мати, злягла в лікарню, Рита доглядала і носила їй їжу. Потім чоловік втратив роботу, та ще й потрапив в аварію, отримав якийсь особливо поганий перелом ноги — все зростається повільно, погано, неправильно, вже було дві операції, і, здається, буде третя...
Як і слід було очікувати, фея розчинилася в блакитному тумані, і все зараз на Риті: чоловік, хвора свекруха, забезпечення їх усіх їжею і увагою. Ну і дитина, звісно. Якби не машина, Рита навряд чи й витримала б.
Чоловік тепер співає зовсім інші пісні: мало руки не цілує, вже його не хвилюють Ритині зайві кілограми, каже щоразу, що Рита свята, що він був круглим дурнем, що нічого дорожчого за сім'ю в нього немає, що він тільки зараз усе зрозумів.
Рита абсолютно не хоче залишатися з цією людиною — надто багато образ витерпіла від нього останніми роками. Але якось повернутися і піти, не оглядаючись, совість не дозволяє.
А як же «в хворобі та в здоров'ї, в радості та в горі»? Вони ж не чужі люди. Як кинути чоловіка в гіпсі? Що буде з ним? Він же навіть до лікарні не дістанеться. Йому треба продукти носити, готувати, годувати, допомагати. Свекруху теж зовсім одну не залишиш, їй уже краще, але допомога ще потрібна. А хто допомагатиме, якщо син практично лежачий?
Зрештою, адже й гарне було в сімейному житті, не лише погане.
Хоча він би її покинув, мабуть, у такій ситуації. І взагалі, невідомо, як він поведеться, коли встане на ноги.
Подруга радить Риті думати насамперед про себе, діяти за своїм планом. А чоловік зі своєю матір'ю — хай як знають. Бо про цінність сім’ї раніше треба було думати.
А ви б що порадили Маргариті?
Читайте ще історії з життя:
Немає коментарів:
Дописати коментар