«Може, час зайнятися власною сім’єю, поки вона в тебе ще є?» — каже Геннадій дружині

#СИТУАЦІЯ#

— …Та ти що, Марино, сто одна троянда, справді?! Я думала, такі букети бувають тільки на фото в Інтернеті. І головне — просто так, не на день народження, не на Восьме березня… Щастить тобі… Та звідки я знаю цей ресторан, я ж ніде, крім кафе біля нашого дому, і не буваю… Справді?! Тільки один салат за тисячу? Ну й ціни! Нічого собі… Ну так, звісно, не ти ж платила, ха-ха-ха!

Геннадій з’явився у дверях кухні. Дружина Наташа стояла біля вікна, спиною до нього, і захоплено говорила по телефону. Голос живий, сміхотливий, навіть якийсь молодий. Він уже знав, з ким вона розмовляє. Звісно, Марина зателефонувала, найкраща подруга. Тому Наталка все кидає і годинами розмовляє з нею — Марина ж розлучилася три місяці тому.

— Ну, я рада за тебе, Марино! Класно тобі! А то сиділа б зараз зі своїм Борисом, дивилася б на його потилицю за комп’ютером та прала його шкарпетки… Ага, вічно в роботі, допомоги не дочекаєшся, уваги — нуль…

Геннадій кашлянув. Усередині неприємно кольнуло. Не від слів навіть, а від інтонації, з якою Наталка говорила про подругу — із схваленням, із захопленням, із якимось азартом.

Наташа з Мариною чотири роки тому разом народжували, лежали в одній палаті в пологовому будинку. Потім з’ясувалося — ще й живуть у сусідніх будинках. Подружилися. Гуляли разом з візочками, сиділи на лавках, обговорювали прикорм, перші зуби, безсонні ночі. Звичайне спілкування на тлі однакових турбот. У обох діти, народжені в один день.

Сім’я у Марини на вигляд була як у всіх. Чоловік працював, не пив, не гуляв, не влаштовував скандалів. Так, постійно за комп’ютером просиджував, і у фінансовому плані зірок з неба не хапав. Так, трохи лінивий: по господарству особливо не рвався допомагати. Але хто зараз рветься? Геннадій і на себе приміряв — він теж після роботи міг залипнути в телефоні або в новинах. Іноді й по роботі треба було ввечері сісти за комп’ютер: написати листа, перевірити пошту, щось переслати.

А потім Марина раптом розлучилася із своїм Борисом. Що там у них сталося, Геннадій не знав, дружина не розповідала. Проте якось миттєво їх сім’я зруйнувалася, і Марина після розлучення ніби з ланцюга зірвалась.

Клуби, чоловіки, подарунки, ресторани, машини. За три місяці Наталка вже знала по іменах чоловік десять Марининих коханців. Подруга телефонує їй мало не щодня, хизується своїми пригодами. Розповідає захлинаючись — хто що подарував, куди возив, як залицявся. І Наталка слухає, роззявивши рота, ці казкові історії.

Далі — тут: Наталка заздрить подрузі, а Марина після розлучення ніби з ланцюга зірвалась.