Чоловік став начальником і заявив жінці: «Тепер я в сім’ї головний!»

На заводі, у відділку, де працював мій чоловік Мишко, стався управлінський вакуум. Начальник пішов — чи то на пенсію, чи в тепліше місце, не знаю. Охочі на його посаду знаходились регулярно, але якось не приживалися.

І ось тоді керівництво вирішило: досить шукати людей зі сторони, треба висувати свого — того, хто знає тонкощі роботи, та й з працівниками відділку на одній нозі. Вибір припав на мого Михайла.

— Ну, а хто, якщо не я? — сказав він мені тоді з таким виглядом, ніби його щонайменше на Нобелівську премію висунули.

А якось увечері, сідаючи за стіл і посуваючи до себе тарілку з варениками, які я ліпила цілий вечір, він видав:

— Давай, жінко, метушись швидше. Настав час уже зрозуміти тобі, хто в сім'ї головний.

— Це ти про себе, чи що? — я спочатку навіть розсміялася, подумала — жартує.

— Ну, не про тебе ж! Хто в сім’ю гроші приносить?

— А я хіба нічого не заробляю?

— Ну, ти... Якісь двадцять тисяч — хіба то гроші? А от добав сюди мої сорок — це вже справжні гроші!

— Мишко, ти чого? Які такі гроші?

— А сорок тисяч — тобі не гроші? Де ти ще без мене стільки візьмеш? — він дивився серйозно, тим самим новим поглядом, в якому читалося: «Тепер я тут головний».

Далі — тут: Життєва історія про те, як через посаду начальника чоловік втратив сім'ю