Подарувала квартиру молодим — то тепер забудь про неї! — радить подруга
— ...Я такого безладу в житті ніколи не бачила! — засмучено розповідає подрузі п’ятдесятишестирічна Олена Іванівна. — Року ще не минуло, як живуть, а квартиру просто вбили! Свині, я не маю інших слів! Підлогу не мили, мабуть, жодного разу, як заїхали, сантехніку не чистили, про вікна вже мовчу. На кухні такий запах, що хоч ніс затискай. Холодильник, мабуть, протух, тепер його тільки викидати, а він же він новий майже...
...Син Олени Іванівни, двадцятидев'ятирічний Мишко, минулої осені нарешті одружився. Взяв милу, скромну та симпатичну дівчину з дуже пристойної столичної родини, онучку професора медицини. Батьки — також лікарі, і сама невістка буде лікарем, гінекологом, чим Олена Іванівна дуже була горда.
Сама Олена все життя працювала в продуктовому магазині, колись — звичайною продавщицею, а в останні роки — завсекцією. Але сина завжди мріяла вивчити на лікаря. І таки вивчила, хоч і не легко було. Навчання складне і довге, шість років в інституті, два — в ординатурі...
Але тепер Мишко працює у великій лікарні, і називають його не Мишком, а Михайлом Олексієвичем. Там і познайомився з майбутньою жінкою, яка була на практиці.
— Катюша у нас чотири мови знає! — із захопленням розповідала подругам Олена Іванівна напередодні весілля. — Батьки у неї лікарі, інтелігентні люди... Читають багато, півсвіту вже об'їздили. І Катюша теж багато де була...
Невістка Катя — мініатюрна, акуратненька і чистенька білявка — Олені Іванівні дуже сподобалася...
Далі — тут:

Немає коментарів:
Дописати коментар