Історія про те, як свекруха стала люблячою бабусею — аж на півтора місяці

#Історія_з_життя#

Містечко, де жила Ганна, було маленьке — дев'ять тисяч душ, всі як на долоні. Один одного якщо не на ім'я знали, то в обличчя — вже точно. Магазини є, школа є, дитсадок є, поліклініка також — коли треба до спеціаліста, кудись їхати не потрібно. Не мегаполіс, звісно, але й не глухе село, де нема навіть перукарні.

Перукарня якраз була, і навіть дуже популярна серед тутешніх жінок. Місцеві красуні цінили хороших майстрів, а Ганя якраз таким майстром і була.

Чоловіка свого вона зустріла тут же, місцевого. Сергій був не героєм пристрасного роману, але й не останньою людиною. Спокійний, без шкідливих звичок, із стабільною роботою і здавався надійним. Вони стали жити разом, народився син — Ілля. І життя, як кажуть, ішло своєю чергою.

Свекруха Ганни жила неподалік. Настільки неподалік, що можна було зустрітися, йдучи за хлібом чи повертаючись із прогулянки. Зустрічалися. Віталися. На цьому — все...

Далі — тут: Коли синові виповнилось шість, раптом з’явилась бабуся і почала «виховувати»